Факти та міфи про походження назв Русь, Україна і Росія

 

Факти та міфи про походження назв Русь, Україна і Росія




Існує потреба пояснити важливу особливість, яка визначає суть проблематики розуміння найменування Русь.

Давніми греками, і потім латинянами, найменування Русь писалося та вимовлялася як „Russia” і таким дістало певне поширення у світі. Разом з тим назва країни була широко відома також і за своєю природною назвою - Русь( Rus'), а також вживалася назва Україна.

Проте найбільше поширення у світі, особливо у новітні часи, назва Русь – як Росія – дістала починаючи з ХVIII ст., і причиною цього стало взяття її у якості нового найменування Московського царства, яке у той час активно розбудовував та розширював цар Петро I.

Розумному та енергійному цареві хотілося будь за що ствердитися у світі, і особливо змінити відношення до нього старих європейських держав. А для цього була потрібна відома у світі назва, яка б мала більш соліднішу історію, ніж тогочасна історія його Московської монархії, та могла б викликати повагу іноземних держав.

Зважаючи на генеалогічний зв’язок відростків гілок родоводу деяких московських царів з древніми київськими князівськими родами, а також певні традиції, що були перенесені із „мати руських городов” за межі Русі - на суздальські, новгородські, смоленські та московські землі, безумовно єдиною можливою для такого використання, могла б бути саме назва Русь.

Слід також зауважити, що у вирішенні питання найменування своєї держави Петро І виказав велику хитрість. Певно усвідомлюючи, що просте використання чужої назви негідно його монаршої величності, та за придбаною звичкою називати все іноземними іменами, московський цар, своїм указом в 1721, повелів іменувати свою надбану імперію неруським словом “Russia”, що в Московщині стало вимовлятися як Росія.

Таким чином було вирішено дві проблеми: по-перше – у сприйнятті своїх підданих – московітів, та споконвічних жителів Русі - українців, у буквальному розумінні, неналежна Московському царю назва Русь, формально, у її дійсному вигляді, не була взята; по-друге – у сприйнятті іноземців, Russia (Росія) була тою країною яку вони знали як у минулому могутню, із великою історією, тобто - Русь.

Отже, відбулася підміна понять та назв, в результаті чого найменування "Русь", що у світі переважно загальновідоме як "Russia", грецькою та латинською звучить як „Руссія”, в англомовній традиції пишеться "Russia", і вимовляється як „Раша”, а російською ж вимовляється та пишеться „Росія”, - за межами власне України-Русі пов’язується виключно з Москвою і Росією.

Використання найменування назви сусідньої держави – Русі і спотворення її до назви Росія, призвело до виникнення, можливо одного із найбільших міфів у світовій історії...


Факти і міфи

Розпад Русi на окремi удiльнi князiвства, що був узаконений Любецьким з'їздом князiв 1097р., поклав початок формуванню iсторичних українських земель. У відомих стародавніх літописах вперше згадується найменування Україна (також вживаються назви - Украйна, Вкрайна, Украина) . Так під 1187 р. Київський літопис за Іпатіївським списком, оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича під час походу на половців, говорить, що ''плакашеся по немь вси переяславци'', бо він був князем ''всякими добродЂтельми наполнен - о нем же Украина много постона''. Під 1189р. в тому самому літописі в оповіданні про князя Ростислава Берладника згадується, що він приїхав ''ко Украйні Галичькой'' (на означення подністрянського Пониззя). В літописі Галицько-Волинському під 1213 р. є запис ''Данилу же возвратившоуся к домови, и Ђха c братом й прия Берестий, и Угровеск i Верещин, Столпе, Комов и всю Oукраинoу'', себто - всю забужанську Україну. Зміст літопису і написання руською (не плутати з російською) мовою слова „Oукраиноу” указує, що йдеться саме про "Україну" в розумінні "країна" - Вітчизна (аналоги є в інших слов'янскьих мовах, наприклад у польскій - „крайова”/Krajowa). У сучасній же російській мові залишилося слово "окраина", яке, зберігши спільний корінь, має інше значення.

В тому ж літописі під 1268 р. знаходимо вислів ''украйняни'', під 1280 - ''на ВкраинЂ'', під 1282 р. - ''на ВкрайницЂ''. В усіх випадках словом Україна означувано переважно пограничні землі супроти державного центру в Києві. Одночасно вживалися дві назви Русь і Україна (приклади подвійного найменування країн у Європі поширені і зараз: Англія - Британія, Голландія - Нідерланди, Фінляндія - Суомі...).

джерело: http://patent.net.ua/intellectus/symbolism_and_hehardry/interesting/facts/24/ua.html


Создан 19 сен 2005



  Комментарии       
Всего 1, последний 6 лет назад
Гість 18 окт 2011 ответить
Статті про світогляд наших предів:

"Рось та Русь: дві держави – два світогляди" - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/1
18


«Волхвівський дух України: волинські корені Запорізької Січі» на - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/1
20
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником