Близится час визнання ОУН-УПА

 
 

Близится час визнання ОУН-УПА




Як стало відомо, міністр юстиції України Роман Зварич звернувся до заінтересованих органів центральної виконавчої влади з проханням вивчити та опрацювати матеріали, підготовлені групою істориків, які у складі Урядової комісії вивчали діяльність ОУН і УПА. Очевидно, що Мін‘юст має намір підготувати проект пропозицій Кабінету Міністрів стосовно визначення офіційної позиції нової влади щодо державного визнання діяльності ОУН та УПА.
Таким чином реалізується доручення Президента України Віктора Ющенка, яке він зробив ще у квітні, коли закликав до “взаємопорозуміння і примирення” ветеранів Червоної армії та колишніх бійців УПА, а в цьому контексті пообіцяв об’єктивно і швидко розібратися з проблемою, яку у спадок йому залишив попередній режим.
У зв’язку з цим є сенс нагадати історію виникнення згаданої Урядової комісії та розглянути її напрацювання, оскільки сьогодні існує велика ймовірність того, що саме праця вітчизняних істориків прислужиться до розв’язання однієї з найпекучіших проблем українського суспільства.
“Епопея” із створенням Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА розпочалася ще у лютому 1993 року, коли Президія Верховної Ради увалила постанову “Про перевірку діяльності ОУН і УПА”. І тільки у червні 1994 року Мінюст скликав нараду для вивчення проблеми силами відповідних фахівців. Однак через відсутність фінансування вітчизняні історики так і не приступили до роботи.
Вже у вересні 1996 року парламент ухвалив рішення створити тимчасову комісію з метою сприяння у вивченні питань, пов’язаних з перевіркою діяльності ОУН і УПА. Однак через ідеологічне та політичне протистояння між окремими членами комісії її робота була фактично паралізована. У травні 1997 року Президент Леонід Кучма дав доручення створити Урядову комісію з вивчення діяльності ОУН і УПА. Робоча група при Урядовій комісії була сформована в Інституті історії України НАН України. Саме вона й підготувала документ під назвою “Звіт робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. Основні тези з проблеми ОУН-УПА (історичний висновок)”. Загалом проблему діяльності ОУН і УПА вивчало двадцять науковців. Серед них відомі широкій громадськості імена, зокрема С. Кульчицький (керівник робочої групи), Ю Шаповал, А Кентій, Г Касьянов. І. Ілюшин та ін.
Цінність дослідження робочої групи передусім у тому, що автори, як зазначено у передмові, “постаралися зняти з тексту основних тез оціночні судження”. Іншими словами, вони дали змогу це зробити тим, хто зобов’язаний ухвалювати державні рішення.
Яким буде “державне рішення” – побачимо. Президент України Віктор Ющенко пообіцяв не зволікати: крапка у питанні ОУН і УПА має бути поставлена у липні цього року.
У даному випадку зазначений документ цікавий тим, що у ньому можна знайти відповіді на питання, які загострилися вже у цьому році, зокрема під час дискусії стосовно місця і ролі ОУН і УПА під час Другої світової війни.
Так, найпоширенішим аргументом проти державного визнання ОУН і УПА, було звинувачення українських націоналістів у співпраці з гітлерівської Німеччиною. Автори звіту, обробивши чималий масив документів, прийшли до кількох висновків.
По-перше, не виникає жодних сумнівів у тому, що діяльність ОУН і УПА ставила за мету відновлення незалежності України, а тому була спрямована проти країн, які, на переконання лідерів націоналістичного руху, були окупантами, а саме Радянського союзу, Німеччини та Польщі.
По-друге, українських націоналістів не вдалося зв’язати з конкретними епізодами злочинної діяльності, що розглядалися на Нюрнберзькому процесі.
Водночас було б не вірно трактувати ОУН і УПА поза контекстом проблематики взаємин між ОУН, УПА та Німеччиною. Проте автори Звіту єдині у тому, що встановленню на першому етапі війни союзницьких відносин ОУН з Німеччиною, було спричинене намаганням посилити своє протистояння Радянському союзу. При цьому ОУН не знала і не могла знати про плани германізації їхньої Батьківщини та до яких кордонів мала дійти створювана Гітлером Великонімеччна.
Історики не ставлять під сумнів і того факту, що коли, більш-менш, стали відомими реальні плани Гітлера щодо України, ОУН і УПА включилася в активну збройну боротьбу з Німеччиною. Це підтверджується передусім німецькими архівними джерелами. У Звіті зафіксовано, що “в документах нацистської поліції безпеки і СД, які кожні два тижні надходили до Берліну із окупованих східних областей, на зламі 1941 і 1942 рр. з’явилася рубрика “український рух опору”. Його складовими частинами німецькі експерти називали ОУН(Б) і ОУН(М), а також загони отамана Т. Боровця-Бульби, котрий зв’язував себе політично з Державним центром УНР”.
Протинімецькі збройні акції УПА були спрямовані насамперед на захист українського населення на окупованій території. Їх метою був захист запілля , нагромадження сил і ресурсів для підготовки збройного повстання в слушний час, тобто після виснаження вермахту і Червоної армії.
У Звіті розставлені чіткі акценти щодо визнання УПА воюючою стороною. “Гітлерівський режим, так само як і будь-який інший, не міг дозволити існування в своєму запіллі не контрольованої ним сили. З утворенням повстанської армії українські повстанці ставали воюючою стороною незалежно від свого бажання воювати з Німеччиною,” – констатується у документі.
Крім того, Звіт проливає світло на драматичні й трагічні сторінки взаємин між українським національно-визвольним рухом та діяльністю Червоної армії. Нинішня “незагоєна рана” між ветеранами ЧА та комбатантами УПА – результат спланованої політики керівництва Компартії Радянського союзу, яке не лише трактувало націоналістів як “німецьких прислужників”, а вело з ними безкомпромісну війну на тотальне знищення. За даними НКВС УРСР, в 1944-1945 рр. було проведено 39 778 чекістсько-військових операцій в західних областях, вбито 103 313, захоплено в полон 110 785, заарештовано 14 329 повстанців, з повинною з’явилося 50 058 осіб. У віддалені регіони було вислано в 1944 р. 4 744 родини (13 320 осіб), а в 1945р. – 7 393 родини (17 497 осіб), пов’язаних з підпіллям. Погодьмося – промовиста статистика.
Звіт, на мою думку, не дає підстав для сумнівів стосовно вирішення так званої проблеми ОУН і УПА. Неупереджений аналіз Звіту свідчить, що українська влада приречена визнати ОУН і УПА на державному рівні. Це бажано зробити невідкладно, оскільки остаточну крапу в цій невеселій дискусії може поставити невблаганний час.
Богдан Червак
передруковано з http://hotline.net.ua/content/view/881/8/


Создан 13 июн 2005



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником